Собор святих КДА: священносповідник Василій (Богдашевський), архієпископ Канівський (+1933)

Житіє

Священносповідника Василія, архієпископа Канівського (+1933)

День пам’яті 26 лютого

Офіційний сайт Київської духовної академії продовжує серію публікацій “Рік з КДА”, у якій будуть опубліковані житія подвижників благочестя, котрі входять до Собору святих КДА, у день їх пам’яті.

Святитель, сповідник Василій, архієпископ Канівський (у миру – Дмитро Іванович Богдашевський) народився 19 жовтня 1861 р. у с. Завидові Володимир-Волинського повіту Волинської губернії (нині Володимир-Волинський район, Волинська область) у сім’ї священика Іоанна. Крім Дмитра, у сім’ї було ще 4 дітей.

У 1872-1876 р.р. Дмитро навчався у Мелецькому духовному училищі Волинської губернії. З 1876 по 1882 роки навчався у Волинській Духовній Семінарії, яка у цей час перебувала в м. Кременці. У 1882 р. як один із найкращих випускників семінарії, Дмитро Богдашевський був направлений до Київської Духовної Академії. Після закінчення навчання в КДА, в 1886 році, захистив кандидатський твір на тему «Лжевчення, які викриваються в Першому посланні ап. Іоанна», яке було визнано найкращим на курсі. Дмитро Богдашевський був залишений у КДА професорським стипендіатом вакантної кафедри логіки та метафізики. У 1890 р. був удостоєний ступеня магістра, а згодом Вчена рада КДА обрала його доцентом.

Спочатку Богдашевський перебував на кафедрі філософії, але в 1897 був переведений на кафедру Святого Письма Нового Завіту, де, головним чином, і буде зосереджена його наукова діяльність. Крім викладацької роботи, у 1909 р. його було призначено на посаду інспектора КДА. Через рік на Дмитра Івановича було покладено ще один відповідальний послух – редактора «Трудів КДА».

У зв’язку з призначенням ректора КДА єп. Феодосія (Олтаржевського) на Оренбурзьку кафедру, Д. І. Богдашевський у період з 13 серпня по 6 жовтня 1910 р. тимчасово виконував обов’язки ректора. У цей час 5 вересня 1910 р. він приймає священний сан.

1913 р. стає багато в чому визначальним для подальшого життя Д. І. Богдашевського . На початку нового навчального року, у вересні 1913 р. він прийняв чернечий постриг з ім’ям Василій. Постриг був здійснений у печерному храмі прп. Антонія у Ближніх печерах Києво-Печерської Лаври Київським митрополитом Флавіаном (Городецьким). 30 вересня того ж року Синодальним рішенням зведено в сан архімандрита.

Відповідно до указу Священного Синоду від 14 липня 1914 р., на ім’я митр. Флавіана (Городецького), ректором Академії наказано бути інспектору Київської духовної академії архімандриту Василію зі зведенням у сан єпископа. 5 серпня 1914 р. в Благовіщенській церкві Дальніх печер Києво-Печерської Лаври митрополитом Київським Флавіаном (Городецьким) і трьома вікаріями Київської єпархії було здійснено чин наречення архімандрита Василія (Богдашевського) у єпископа Канівського. Наступного дня, 6 серпня, у кафедральному соборі Софії Київської відбулася його хіротонія.

Єпископу Василію (Богдашевському) довелося очолювати Академію в один із найважчих періодів її існування. З осені 1914 р. в академічній лікарні було розміщено лазарет для поранених офіцерів. Більшість студентів КДА навіть під час іспитів чергувала в київських госпіталях, доглядала поранених і втішала стражденних.

На початку нового 1915 року навчального року над Києвом виникла небезпека окупації німецькими військами, Синодом було прийнято рішення про евакуацію Київської Академії до Казані. На деякий час заняття було припинено, а приміщення віддано для військових потреб. Але успіхи на фронті зняли питання евакуаційних заходів та дозволили з 1 грудня 1915 р. почати заняття в Академії, хоч і в сильно скороченому вигляді.

У роки Громадянської війни, єп. Василій (Богдашевський) брав активну участь у благодійних заходах з надання допомоги нужденним, наскільки це було можливо у цей скрутний час. 24 травня 1920 р. він стає засновником та почесним членом Братства «Всіх святих» при Києво-Подільській Щекавицькій Церкві, що засвідчено дипломом цього братства. Завданням цього товариства була «турбота про потреби парафіяльної школи, піклування про бідних і тих, хто потребує матеріальної допомоги парафіян».

Із встановленням у Києві радянської влади, єп. Василій (Богдашевський) та частина викладацької корпорації, що залишилася в Києві, вирішила клопотати перед радянською владою про відкриття Академії як приватного навчального закладу. 3 лютого 1920 р., Академія, відтепер офіційно іменувалася Київською Православною Богословською Академією (КПБА). Під цією назвою і з таким статусом Академія проіснувала до 1924 р.

Наприкінці 1922 р., крім автокефалістського розколу, на Україну починають проникати обновлеці, яких активно підтримує радянська влада, як альтернативу «тихонівській» Церкві. Бачачи, як нелегко вже немолодому єп. Василію (Богдашевському) у ситуації, що склалася, друзі та учні пропонували йому виїхати закордон, проте єп. Василій (Богдашевський) на подібні пропозиції відповідав відмовою.

4 квітня 1923 р. єп. Василій (Богдашевський) разом із рештою київських вікарних єпископів був заарештований за відмову приєднатися до обновленців. З 14 квітня 1923 р., разом з іншими обвинуваченими, був переведений до Москви і утримувався у Бутирській в’язниці. Відповідно до вироку, 16 травня 1923 р., єп. Василій (Богдашевський) підлягав висилці в Зирянський край (Нині – Республіка Комі, РФ) строком на 2 роки, проте 24 серпня 1923 р., Комісія НКВС з адміністративних висилок прийняла постанову про його звільнення із заслання.

Про подальшу діяльність єп. Василія (Богдашевського) після повернення із заслання, відомо дуже мало. Після повернення до Києва в 1924 р. здоров’я владики, очевидно, ще більше погіршилося, сил на наукову роботу вже не було, матеріальне становище було вкрай важким. Відомості про останній рік життя і смерть архієп. Василія (Богдашевського) містяться у спогадах професора КДА В.П. Рибінського. Архієпископ помер дорогою до храму, куди, незважаючи на заборону лікаря, таки пішов служити всеношну. Смерть архіпастиря проф. Рибинський датує 10 березня 1933 р., але деякі дослідники вказують іншу дату – 25 лютого, можливо, ця суперечність обумовлена різницею між старим і новим стилем. Похований у церкві Братського монастиря, праворуч стовпа, найближчого до входу в собор.

Пізніше, через знищення церкви Києво-Братського монастиря в 1935 р., останки архієп. Василія (Богдашевського) було перенесено на Лук’янівський цвинтар м. Києва.

Рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви від 3 квітня 2019 р., святитель Василій (Богдашевський), архієпископ Канівський, сповідник, був причислений до лику місцевошановних святих Київської єпархії, а також святих Київської духовної академії.

День пам’яті – 13 лютого (26 лютого за н. ст.).

Святителю отче Василіє, моли Бога за нас!