Собор святих КДА: священномученик Леонтій Гримальський (+1938)

Житіє

Священномученика Леонтія Гримальського, протоієрея (+1938)

День пам’яті 26 лютого

Офіційний сайт Київської духовної академії продовжує серію публікацій “Рік з КДА”, у якій будуть опубліковані житія подвижників благочестя, котрі входять до Собору святих КДА, у день їх пам’яті.

Священномученик протоієрей Леонтій Стефанович Гримальський народився 10 (23 по н.ст.) липня 1869 року у с. Лодиженка Уманського повіту Київської губернії у родині псаломщика Стефана Авксентійовича та Параскеви Антонівни. Загалом у сім’ї Гримальських було п’ятеро дітей, Леонтій народився другим. Освіту майбутній священномученик здобув в Уманському духовному училищі (1886) та Київській духовній семінарії, яку закінчив у 1892 році.

Після закінчення семінарії Леонтій Гримальський вступив на посаду вчителя церковноприходської школи у с. Русалівка Уманського повіту, пропрацювавши там два роки. За цей час Леонтій одружився, а через рік – 31 липня 1894 він був рукопокладений у сан ієрея і призначений до храму в с. Піщанове Звенигородського повіту Київської губернії. Після чотирьох років свящ. Леонтія Гримальського, на його прохання, перевели до с. Полковницьке Уманського повіту у зв’язку із смертю настоятеля Свято-Троїцької церкви. На новому місці служіння він виявив себе як ревний пастир і духовний лідер, за що був удостоєний нагород та нових призначень: у 1901 р. був нагороджений набедренником, а в 1903 р. отримав посаду виконуючого обов’язки благочинного.

Згодом 28 серпня 1906 року ієрея Леонтія Гримальського перевели до с. Рогів Уманського повіту настоятелем храму на честь св. ап. Іоанна Богослова. Період настоятельства у цьому храмі був найтривалішим та плідним – 25 років. З його ініціативи деякі дерев’яні церковні споруди замінили на цегляні. Служіння у с. Рогів також було відзначено церковними та державними нагородами, особливо у 1916 р. з нагоди дня народження імп. Миколи II, ієрей Леонтій Гримальський був нагороджений орденом Св. Анни (3 ступеня), а 1922 р. зведений у сан протоірея.

До сім’ї Гримальських входила дружина Віра Петрівна (1874 р.н.) та троє дітей: Василь (1895 р.н.), Надія (1899 р.н.) та наймолодший Леонтій (1913 р.н.). Дочка Надія закінчила Київське духовне училище та вийшла заміж за майбутнього священика Миколи Хор’юзова. Сім’я Хор’юзових згодом влаштувалась у Московській області, у с. Жигалове. 1931 року до них переїхав отець Леонтій. Спочатку прот. Леонтій служив у Миколаївській церкві, де служив його зять на посаді псаломщика з правом священнослужіння. Потім багато разів переміщався з місця на місце. Спочатку 1932 р. його перевели до Петропавлівської церкви у с. Литкаріно у тій же Московській єпархії, потім 1937 р. до Іллінської церкви с. Іллінський погост, а у жовтні того ж року – у с. Гжель настоятелем Успенської церкви.

26 січня 1938 р. протоієрей Леонтій Гримальський був заарештований за звинуваченням у «контрреволюційній агітації» та «залякуванні парафіян майбутньою війною». Прот. Леонтій винним себе не визнав. Священномученика було ув’язнено в м. Коломна і рішенням трійки НКВС засуджено до розстрілу. Страта відбулася 26 лютого 1938 р. на Бутівському полігоні під Москвою.

Реабілітовано 21 липня 1989 р.

26 грудня 2001 р. ухвалою Священного Синоду РПЦ прот. Леонтій Гримальський був причислений до лику новомучеників і сповідників Церкви Руської.

День пам’яті – 13 (26 по н.ст.) лютого, також у день пам’яті Собору новомучеників та сповідників Церкви Руської та у день пам’яті Собору новомучеників, у Бутові постраждалих – 13 травня (перехідна дата).

Святителю отче Леонтіє, моли Бога за нас!