Собор святих КДА: святитель Рафаїл, єпископ Бруклінський (+1915)

Житіє

святителя Рафаїла, єпископа Бруклінського (+1915)

День пам’яті 27 лютого

Офіційний сайт Київської духовної академії продовжує серію публікацій “Рік з КДА”, у якій будуть опубліковані житія подвижників благочестя, котрі входять до Собору святих КДА, у день їх пам’яті.

Святитель Рафаїл (у миру Рафла Хававіні або Ававіні) народився 8 (21) листопада 1860 р. в Бейруті в сім’ї ткача Михайла Хававіні і його другої дружини Маріам. Початкову освіту здобув у школі при Антіохійському патріарху в Дамаску. У вступі йому допоміг диякон Афанасій Атталах (згодом Холмський митрополит). Будучи здібним учнем, з 1877 р. викладав у цій же школі арабську та турецьку мови. 28 березня 1879 р. пострижений у чернецтво патріархом Антіохійським Ієрофеєм з ім’ям Рафаїл.

У 1879-1886 р.р. ченця Рафаїла було відправлено патріархом Антіохійським для подальшого навчання в богословській школі на острові Халки. 8 грудня 1885 р. у цій же школі його рукоположили у диякона. Після повернення додому 1886 р. ієродиякон Рафаїл призначений проповідником при антиохійському патріарху Герасимі ІІ (Протопапасі). У цей час у духовному журналі «Аль-Хадійя » публікуються його проповіді, які святитель продовжить публікувати навіть із Російської імперії.

У 1888 р. вступає до КДА, для подальшого навчання богословських наук та російської мови. Після прибуття до Києва пише 3 твори з богослов’я, філософії та словесності, на підставі яких його було зараховано на 1 курс. Отримував стипендію Священного Синоду. 10 травня 1889 р. був звільнений з числа студентів за власним бажанням. Приймає пропозицію стати настоятелем Антіохійського подвір’я у Москві. 4 червня 1889 р. ректором КДА святителем Сильвестром (Малеванським) (за клопотанням патріарха Герасима II) рукопокладений у ієромонахи в Богоявленському соборі Братського монастиря. А 16 липня 1889 р. святителем Іоаннікієм (Руднєвим, на той час митрополитом Московським і Коломенським) зведений у сан архімандрита. Як настоятель знизив борг подвір’я. Дбав про освіту для сирійців – відкрив школу для вчителів сирійців та сприяв навчанню 24 студентів із Сирії. У 1891 р. опублікував нарис історії Антіохійського подвір’я.

Того ж року у архімандрита Рафаїла стався конфлікт із новообраним патріархом Антіохійським Спиридоном (Євфіміу). Святитель Рафаїл виступав за порятунок Антіохійської Церкви від грецького впливу та Святогробського братства. Свою позицію неодноразово висловлював у російській пресі. 14 жовтня відмовився згадувати нового патріарха за Богослужінням, за що був заборонений у священнослужінні. Незважаючи на це, продовжив друкуватися в пресі, що змусило 4-х східних патріархів написати колективний лист імператору Олександру ІІІ з проханням про заборону архімандриту Рафаїлу публікувати статті. У 1893 р., обійшовши заборони, в Єгипті святитель опублікував арабською мовою «Історію Святогробського грецького братства», в якій критикував грецький вплив на Антіохійську Церкву. Конфлікт було вирішено, коли патріарх, попередньо домовившись із обер-прокурором Св. Синоду Побєдоносцевим К.П., пішов на компроміс, зняв заборону та дав архімандриту Рафаїлу відпускну грамоту.

З 12 лютого 1893 по 1895 р. був викладачем арабської мови у Казанській академії. У 1895 р. був запрошений до Америки сирійською православною громадою Нью-Йорка. Архімандрит був призначений до Алеутської єпархії і 2 листопада прибув до Нью-Йорка. Через 13 днів після прибуття вже відслужив Літургію у храмі святителя Миколая в Мангеттені, куди і був призначений настоятелем.

Влітку 1896 р. архімандрит Рафаїл здійснив свою першу душпастирську поїздку по всьому континенту – від Нью-Йорка до Сан-Франциско, і відвідав тридцять поселень. У 1898 та 1899 pp. здійснив послідовно ще дві пастирські поїздки. У поїздках звершував Літургії, хрестив, вінчав віруючих. Дбав про створення нових громад на місцях і виступав за рукопокладення для громад православних арабів. У 1898 р. архімандрит Рафаїл видав арабський служебник під назвою «Книга істинної розради у святих молитвах», який призначався як для священнослужителів, так і для мирян.

У 1899 р. після обрання патріархом Антіохійським корінного сирійця Мелетія (Думані), архімандриту Рафаїлу прийшла пропозиція стати митрополитом Латакійським (Лаодикійським), але він відмовився, посилаючись на незакінчену справу місії в Америці. Загалом святитель Рафаїл, починаючи з 1890 р., понад 7 разів обирався на різні кафедри в Антіохійській Церкві (Бейрутську, Аккарську, Селевкійську, Трипполійську та інші), але щоразу відмовлявся. Аргументував свою відповідь бажанням залишитися зі своїми побратимами та закінчити розпочаті справи. У березні 1899 р. почав збирання грошей на будівництво нового храму та цвинтаря для сирійців. У 1901 р. купив ділянку для цвинтаря. Наступного року викупив у Єпископальної Церкви США храм у Брукліні, який 27 жовтня 1902 р. був урочисто освячений святителем єпископом Алеутським Тихоном (згодом патріархом Всеросійським).

Внаслідок реорганізації Алеутської єпархії та за згодою з патріархом Мелетієм архімандрит Рафаїл був призначений 1 лютого 1904 р. другим вікарієм єпархії з титулом Бруклінський. 29 лютого 1904 р. у третю неділю Великого посту була здійснена перша на Американському континенті архієрейська хіротонія, якою стала хіротонія єпископа Рафаїла Бруклінського. Хіротонію звершили єпископ Тихон (Беллавін) та єпископ Аляскінський Інокентій (Пустинський) у храмі святителя Миколая у Брукліні.

У своїй святительській праці займався видавничою діяльністю, оскільки православні сирійці не мали навіть елементарних молитов. У 1908 р. опублікував «Чин похорону немовлят», а в 1909 р. збірку «Істинна втіха». З початку 1905 р. видавав напівмісячний журнал арабською мовою «Аль-Калімат», де за 10 років видав 354 статті.

У 1905 р. єпископ Рафаїл головував на зборах духовенства в м. Олд-Фордж (штат Пенсільванія), оскільки архієпископ Тихон знаходився тоді в Сан-Франциско. Заснував 30 церков у більш ніж 20 містах США, Канади та Мексики. Намагався підтримувати контакти з єпископальною Церквою США. З 1908 був віце-президентом Американського відділення Англіканського східно-православного союзу. Навіть дозволяв арабам, які не мають поблизу священика, підходити до таїнств єпископальної Церкви. Але у 1912 р. вийшов із союзу та заборонив участь у Таїнствах, видавши пастирське послання з розгорнутою аргументацією власної позиції.

У 1911 р. у єпископа Рафаїла стався серцевий напад, було діагностовано серцеву недостатність. Через два тижні він відчув себе досить сильним, щоб відслужити Літургію у соборі. Після цього, не дивлячись на хворобу, активно звершував пастирські поїздки по Америці.

Помер святитель 14 (27) лютого 1915 р. на 55 році життя і був похований у крипті під престолом Миколаївського храму у Брукліні. 2 квітня 1922 р. перепохований на сирійському цвинтарі Маунт Олівер у Нью-Йорку. 15 серпня 1988 р. мощі святителя були перенесені до Антіохійського села (Antiochian Village) в окрузі Вестморленд штату Пенсільванія.

Рішенням Священного синоду Православної Церкви в Америці 20—27 березня 2000 р. був причислений до лику святих. Канонізація святителя та пов’язані з нею урочистості, що відбулися 28—29 травня у Свято-Тихонівському монастирі в Пенсільванії, очолив Блаженніший Митрополит Варшавський і всієї Польщі Сава. У 2012 р. ім’я святителя було внесено до Собору святих КДА, а 3 квітня 2019 р. рішенням Синоду Української Православної Церкви включено до святців УПЦ.

День пам’яті в день преставлення – 14 (27) лютого, а також в Антіохійській Церкві в першу суботу листопада. Входить до собору Американських святих і Собору святих КДА.

Святителю отче Рафаїле, моли Бога за нас!