Почати
26.05.2023 - 23:30
Кінець
26.05.2023 - 23:30
Житіє
священномученика Олександра (Цибульського), пресвітера (1884-1937)
День пам’яті 26 травня
Офіційний сайт Київської духовної академії продовжує серію публікацій “Рік з КДА”, у якій будуть опубліковані житія подвижників благочестя, котрі входять до Собору святих КДА, у день їх пам’яті.
Священномученик Олександр (прот. Цибульський Олександр Григорович) народився 15 березня (28 березня за н.ст.) 1884 р. у с. Пілява Канівського повіту Київської губернії у сім’ї псаломщика Григорія Цибульського. Після закінчення Богуславського духовного училища у 1899 р. майбутній священномученик продовжує навчання у Київській духовній семінарії, яку закінчує у 1905 р. за другим розрядом. Того ж року був направлений псаломщиком у м. Германівку Київського повіту. Згодом одружився з Антоніною Василівною Юркевич (1887 р.н.), також донькою псаломщика, і деякий час служив дияконом у с. Степанці.
У 1908 р. рукопокладений у священика і поставлений у Свято-Духівську церкву с. Самородки Канівського повіту. Через три роки 1911 р. згідно з поданим проханням переведений митрополитом Київським Флавіаном (Городецьким) на служіння до церкви с. Москаленок Канівського повіту Київської єпархії. За час служіння на цьому приході свящ. Олександр отримує нагороду – набедренник (1912 р.), а 1913 р. єпархіальною радою його затверджують на посаді члена Будівельного комітету.
У 1918 р. свящ. Олександр пише прохання на ім’я ректора Київської духовної академії єпископа Василія (Богдашевського) про зарахування його студентом. Відповідно до формулярного списку про службу, складеного Київською духовною консисторією від 10 серпня 1918 р., про нього відгукуються позитивно: «Поведінка дуже хороша, народ повчає завжди слову Божому, за посадою справний». Духовну академію майбутній священномученик закінчив у 1919 р. За час навчання він познайомився з майбутнім архієпископом Георгієм (Делієвим), з яким підтримував спілкування і листувався до кінця життя (останнього також було розстріляно у 1937 році). Також знав близько інших згодом канонізованих святих – свщмч. Іоанна Маляревського (випускника КДС 1891 р.) та свщмч. Дмитрія Гасюка.
Останнім місцем служіння священика Олександра Цибульського став храм, названий на честь святого апостола Іоанна Богослова в с. Ключники Канівського повіту до його закриття 1935 року.
Саме у 1935 р. на сільській раді за участю управління колгоспу у присутності 169 віруючих із с. Ключники, а також с. Дерівка та с. Поташня, пастирською опікою яких також займався свящ. Олександр, їм було оголошено, що церква закривається. Храм згодом було розібрано.
У зв’язку із закриттям храмів багатьом священикам доводилося шукати місця зборів, звертатися до влади про відкриття храмів, щоб правити службу. Не винятком став священик Олександр, який із парафіянами збиралися в будинку псаломщика Афанасія Шило, також майбутнього мученика. Політичні звинувачення та арешт священнослужителів, звинувачених в «антирадянській пропаганді» та «контрреволюційній діяльності», передбаченій статтею 54-10 КК УРСР, за те, що домагалися відкриття храмів за допомогою парафіян, набирали обертів і серед перших засуджених священиків сучасної Черкащини став свящ. Олександр Цибульський.
Влада стежила за активністю священнослужителів, які не бажають співпрацювати чи зрікатися сану. З одного повідомлення читаємо: «За словами помітно, що цікавляться (отець Олександр, священик з Таганчі Витко Юхим та з Мартинівки Томченко Мартин) маньчжурським конфліктом, стежать за газетами, читають «Правду» та «Ізвестія»… ».
26 серпня 1937 року священика Олександра та псаломщика Афанасія Шило, у будинку якого збиралися для богослужінь, заарештували. Із обвинувального акту за 28 серпня випливає: «…у с. Ключники мешкає кулак А.Г. Шило, який 1930 р. був репресований і висланий, втік і 1933 р. повернувся додому, зв’язався з попом Цибульським, з яким систематично проводив контрреволюційну агітацію серед колгоспників». Обох разом з іншими священнослужителями було засуджено до розстрілу.
Вирок було виконано 15 вересня 1937 року.
Священика Олександра Цибульського було посмертно реабілітовано 11 липня 1989 року. У 1997 р. рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви зараховано до лику святих Собору новомучеників Черкаських, до якого входять 104 мученики та сповідники.
Пам’ять 13 травня (26 травня по н.ст.) – день прославлення Черкаських новомучеників.
Святий священномучениче Олександре, моли Бога за нас!
778
