Собор святих КДА: святитель Гавриїл (Бенулеску-Бодоні), митрополит Кишиневський (+1821)

Житіє

святителя Гавриїла (Бенулеску-Бодоні), митрополита Кишиневського (+1821)

День пам’яті 12 квітня

Офіційний сайт Київської духовної академії продовжує серію публікацій “Рік з КДА”, у якій будуть опубліковані житія подвижників благочестя, котрі входять до Собору святих КДА, у день їх пам’яті.

Святитель Гавриїл (у миру — Бенулеску-Бодоні Григорій Григорович) народився у 1746 р. у трансільванському місті Бистриця (сучасна Румунія) у сім’ї збіднілих дворян. Бодоні — прізвище вітчима святителя. Початкову освіту здобув у школі рідного міста, а згодом у Семиградському училищі, де вивчив слов’янську та латинську мови. У 1771 р. вступив до Києво-Могилянської академії, де навчався два роки. У 1773–1776 pp. вивчав грецьку мову в Греції, після чого повернувся на Батьківщину і протягом року був учителем у місті Несеуд, а потім у Яському училищі. З 1779 продовжив вивчення грецької мови в Константинополі, де був пострижений в чернецтво з ім’ям Гавриїл. Продовжив навчання на острові Патмос. Незабаром повернувся до Яського училища.

31 серпня 1781 р. рукопокладений у диякона, а 1 вересня в ієрея митрополитом Мавровлахійським Гавриїлом (Калімаки). Виконував послух проповідника при митрополії в Яссах. У 1782 р., на запрошення архієпископа Никифора (Феотокі), переїхав до Полтави, де викладав грецьку мову та філософію, а також був префектом Слов’янської семінарії. У 1784 р. повернувся до Яси, де того ж року був возведений у сан архімандрита.

З початком російсько-турецької війни знову переїхав до Полтави, де служив священиком за молдавського господаря, який на той час там знаходився. У 1788 р. став ректором Катеринославської семінарії. На цій посаді зумів зібрати в семінарії школу елліністів, учні якої стали знаменитими вченими.

У 1789 р. князь Г. Потьомкін викликав архімандрита Гавриїла назад до Молдавії, де був призначений першим членом Яської духовної консисторії. 26 грудня 1791 р. рукопокладений в єпископа Бендерського і Білогородського, вікарія Молдо-Влахійської митрополії. Хіротонію очолив архієпископ Катеринославський Амвросій (Серебряков). У 1792 р. територія його єпархії стала частиною Російської імперії, і єпископ Гавриїл був возведений у сан митрополита та призначений екзархом Молдавії, Валахії та Бессарабії. Після того, як територія єпархії знову опинилася під владою турків, він відмовився зректися кафедри, за що був взятий під арешт і відправлений до Стамбула. Там, на Синоді під головуванням патріарха Неофіта VII, він був позбавлений кафедри і підданий анафемі.

Під протекцією Російської імперії ієрарх знову перебирається до України, де у травні 1793 р. призначений на Катеринославську та Херсоно-Таврійську кафедру. За час управління єпархією велику увагу приділяв будівництву храмів та церковній освіті, підвищенню морального рівня духовенства, зміцненню монастирів. У 1794 р. брав участь у закладанні першого каменю в основу Одеси та перших храмів міста. У вересні 1799 р. став митрополитом Київським та Галицьким, членом Святішого Синоду. За цей період зробив деякі реформування в Києво-Могилянській академії. Створив «російські школи» для малозабезпечених студентів. Для покращення її добробуту ввів нову посаду — скарбника академії та призначив на неї монаха Вавілу (згодом — преподобний Вассіан Сліпий). 21 серпня 1803 р. пішов на спокій через хворобу.

Після того як територія молдавських князівств знову увійшла до складу Російської імперії, 27 березня 1808 р. призначений екзархом Молдавії, Валахії та Бессарабії з місцем перебування в Яссах. У довіреній йому митрополії святитель здійснив поїздки храмами, наказав вести метричні і дохідно-витратні книги на парафіях, встановив інститут церковних старост. Дбав про чистоту віри та благообразність священнослужителів. У 1809 р. з його благословення було влаштовано скриньки для збору приношень на користь Церкви та бідних.

Коли, за результатами Бухарестського миру 1812 р., під контролем Російської імперії залишилася тільки Бессарабія, митрополит переїхав у Кишинів, де 21 серпня 1813 р. була утворена нова єпархія, і він був призначений її першим архієреєм з титулом Кишинівський і Хотинський. Займаючи цю кафедру, ієрарх дбав про утворення нових монастирів, які у своєму статуті дотримувалися завітів преподобного Паїсія (Величковського). Особливу увагу приділяв духовному просвітництву: у 1813 р. було засновано Кишинівську духовну семінарію, у 1814 р. — друкарню при архієрейському домі, у 1817 р. — Бессарабське відділення Російського Біблійного товариства, розпочато діяльність з виправлення та видання Біблії молдавською мовою, виправлення молдавських богослужбових книг. За 8 років архієрейства було відновлено старі храми та збудовано близько 200 нових. За свою подвижницьку діяльність у квітні 1818 р. ієрарх отримав особисту подяку від імператора Олександра I.

Святитель Гавриїл помер 30 березня 1821 р. і був похований при великому скупченні народу в монастирі Кепріана. 28 вересня 2012 р. Священний Синод Молдавської Православної Церкви ухвалив рішення про канонізацію святителя, а 3 вересня 2016 р. відбулося його прославлення. Мощі святого перебувають у Кепріянському Успенському монастирі. Вшановується у Соборі Молдавських святих та святих Київської духовної академії.

День пам’яті: 12 квітня (30 березня за ст. ст.).

Святителю отче Гавриїле, моли Бога за нас!